Шкільне свято

Шкільне свято.День народження це завджи свято

Якщо це 55-ий день народження - то свято велике. А якщо день народження школи - то свято всього села. Саме таку подію на початку жовтня відзначила Пістинь-Царинська початкова школа. Цей невеличкий навчальний заклад прочинив двері до знань більш ніж трьомстам жителям села. У масштабах країни цифра ніби незначна, але коли ознайомився з історією цієї школи, вразила сила духу людей, які її збудували, патріотизм і життєвий подвиг простих селян, які задля просвіти своїх земляків не жаліли ні праці, ні свого життя.

У далекому 1954 році царинські діти навчалися у початковій школі, яка була розташована у хаті Мартиняка Василя Михайловича. У ній навчалося 40 учнів. Першим її директором був Іванюк Василь Онуфрійович. Він і його дружина Ганна Василівна на роботу добирались із Микитинець. Щоб нагріти приміщення школи, Василь Михайлович возив дрова на санках з лісу. Він був батьком двох дітей (Андрія і Параски). Тому дуже дбав, щоб школярики не мерзли.

Якось на батьківських зборах Василь Онуфрійович висловив думку, що було б добре збудувати справжню школу. Всі підтримали директора. Батько шести дітей Пліхтяк Василь Григорович побудував школу (обидва її будинки). Він був добрим столяром. Василь Онуфрійович взяв його у школу техпрацівником. Три печі в школі поставив Мартиняк Василь Андрійович. Він же і криницю викопав на шкільному подвір'ї.

Спадає на думку: якби таке вболівання за громадську справу, за майбутнє дітей було у наших можновладців, то і за майбутнє України не треба було б побоюватися. Без високих слів, без найменшої користі для себе ці прості селяни робили велику державну справу - дбали про освіту, виконували роботи по-господарськи економно, доладно, добротно.

Майже 50 років мудро керував школою Іванюк Василь Онуфрійович. А перед виходом на заслужений відпочинок передав своє дітище Лаврук Гал и н і Петрівні.

Зараз Пістинь- Царинська початкова школа - це сучасне приміщення, оббите сайдингом. За голову­вання її колишнього випускника, Козланюка Петра Івановича, в шко­лу провели водяне опалення, купили телевізор.

Нині тут працю­ють 4 вчителі початкових класів та приходить вчитель іноземної мови.

Святкування ювілейного дня народження рідної школи розпочалося піснею «Зеленеє жито, зелене!», яку виконали учні. Директор школи Лаврук Галина Петрівна привітала присутніх зі святом. Схвильовано і задушевно лунала «Пісня про рідну школу». Слова її підхоплювали випускники різних років, адже в цей день вони прийшли на

шкільне подвір'я, щоб зустрітися зі своїм дитинством.

Тепло сприйняли присутні виступ першого директора — Іванюка Василя Онуфрійовича. Педагогічній праці він віддав 55 років 4 місяці і 18 днів. Василь Онуфрійович розповів, як у 1964 році поїхав обласний центр на семінар. Там побачив кінопроекційний апарат і загорівся ідеєю придбати його для школи. В тодішньому СРСР, напевно, жодна початкова школа не мала свого кінопроектора. Та бажання директора було таке велике, що всіма правдами і неправдами він його придбав. Але в школі не було електроенергії. Районне начальство виділило «движок». І щотижня царинські діти дивилися кіно. Виступ Василя Онуфрійовича багатьох повернув у дитинство.

Хвилиною мовчання присутні пом'янули вчителів та учнів, відійшли у вічність.

З привітаннями до присутніх звернулися представники відділу освіти: голова районної профспілки працівників освіти С.О.Бович та інспектор В.В.Лаврук. Поздоровити іменинників прийшли директор та педагоги Пістинської ЗОШ І - ІІІ ступенів, сільський голова Василь Пліхтяк.

Виступили на шкільному подвір'ї і випускники різних років. Весело і гамірно було біля стендів, на яких було висвітлено історію школи. На старих фотографіях сивочолі ґазди і ґаздині впізнавали себе, своїх друзів, поверталися у дитинство.

У золото і багрянець погідний жовтень вбрав подвір'я Пістинь-Царинської школи. На серці у її випускників було легко і приємно: їхні батьки та й вони самі золотими літерами вписали в історію села, своєї країни історію рідної початкової школи.

Кiлькiсть переглядiв: 117

Коментарi